Як досягти найвищої ефективності від вапнування?

Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński i Rosyjski. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.

Проблема закислення ґрунтів в Україні з року в рік набирає все більших масштабів. Причини банальні: виснаження ґрунтів інтенсивним землеробством, неправильне використання мінеральних добрив і відсутність будь-яких державних програм вапнування. Але кожен сам собі господар на своїй землі, тому і дбати про покращення якості оброблюваних сільськогосподарських угідь на оброблюваних полях слід самостійно.

Серед ряду меліоративних заходів, спрямованих на поліпшення структури ґрунту, вапнування займає лідируючі позиції. Проводять його під зяблеву оранку після збору врожаю і перед внесенням добрив. Основна задача – створити високу буферну ємність ґрунтів, при якій вони добре родитимуть за різних зовнішніх впливів, тому сам процес вапнування не слід сприймати лише як спосіб урегулювання кислотності ґрунту.

Кілька слів про засвоєння добрив

Засвоїти елементи живлення рослини можуть за оптимального рівня рН ґрунтового середовища. Для різних елементів значення рН різні і становлять:

– для засвоєння азоту – 6-8;

– фосфору – 6,25;

– калію і сірки – 6–8,5;

– кальцію і магнію – 4,5–6;

– бору, міді та цинку – 5–7;

– молібдену – 7–8,5.

Виходячи з приведених значень, за ступенем кислотності та лужності ґрунти поділяють на десять груп (Табл. 1).

Таблиця 1

Групування ґрунтів за ступенем кислотності та лужності

Враховуючи той факт, що обчислення рН ґрунту пов’язане з логарифмами, ґрунт із рН 6 має в десять раз вищу кислотність, ніж із рН 7, а ґрунт із рН 5 має в сто раз вищу кислотність, ніж із рН 7.

Оптимальне ґрунтове середовище

Забігаючи наперед, скажемо: не існує інтервалу реакції ґрунтового середовища, в якому однаково комфортно всім видам рослин. Більшість культур і ґрунтових мікроорганізмів “люблять” слабокислий і дуже слабокислий ґрунт з рН 6–7. Однак для деяких рослин сприятливіше кисле середовище і збільшення кислотності вони переносять краще, ніж підлуження.

За рівнем чутливості до кислотності ґрунту сільськогосподарські культури умовно поділяють на п’ять груп.

Перша група культур. До неї відносять найчутливіші до підвищеної кислотності ґрунту рослини: буряк, гірчицю, капусту білоголову, люцерну, салат, селеру, часник, шпинат, вишню, сливу, смородину, яблуню. Навіть при мінімальному внесенні вапна вони істотно збільшують урожайність.

Окремо виділимо рослини-кальцієфіли, зокрема, кунжут та виноград, – вони прекрасно себе почувають на участках, збагачених кальцієм, а також у місцях виходу вапняків, крейди та інших кальцієвмісних порід.

Друга група культур найкраще себе почуває на слабокислих та майже нейтральних ґрунтах. Вона добре реагує на вапнування не лише сильно- і середньо-, а й слабокислих ґрунтів. Сюди відносять горох, сою та решту бобових, кукурудзу, пшеницю, соняшник, ячмінь, огірки, цвітну капусту, цибулю, грушу, аґрус.

Третя група культур до підвищеної кислотності ґрунту слабочутлива. Жито, гречка, овес, просо, тимофіївка, морква, помідор, редиска, суниця задовільно ростуть у широкому діапазоні рН – від кислих до слаболужних (рН 4,5–7,5), хоча оптимальним показником реакції ґрунтового розчину для них є рН 5,5–6,0. Перечислені культури добре реагують на вапнування середньокислих ґрунтів, адже вапнування позитивно впливає на їх мінеральне живлення.

Четверта група культур позитивно реагує на вапнування лише середньо- і сильнокислих ґрунтів, але треба слідкувати за рівнем кальцію в ґрунті – його надлишок негативно впливає на ріст та розвиток культури. Так, картопля та льон люблять слабокислі ґрунти, але якщо переборщити з вапном – картопля уражується паршею і має недостатній вміст крохмалю, а якість волокна льону погіршується через кальцієвий хлороз. Варто зауважити, що це пов’язано не стільки з внесенням вапна, стільки зі зниженням доступності мікроелементів бору, міді і цинку. 

П’ята група культур до кислого середовища досить стійка. Рис, щавель, люпин, картопля чудово ростуть на ґрунтах із рН 4,0–6,0, а оптимальним показником для них є рН 4,5–5,0. Ці культури не переносять лужні і нейтральні ґрунти, адже наявність катіонів кальцію у ґрунтовому розчині пригнічує схожість насіння і уповільнює початкові фази росту.

Деякі рослини, зокрема, чорниця, потребують особливо кислих умов для росту. Так, щоб підвищити врожайність чорниці, рН ґрунту слід знизити до 5 і нижче.

В цілому, більшість сільськогосподарських культур на зниження кислотності ґрунту шляхом вапнування реагують позитивно, про що свідчать дані в Таблиці 2.

Таблиця 2

Збільшення врожайності сільськогосподарських культур зі зниженням рН

В чому ж заключається негативна дія кислотності ґрунту на рослини? Чим кисліший ґрунт, тим вища концентрація іонів водню, і прямим наслідком її дії є погіршення розвитку кореневої системи та ії абсорбуючої здатності. Особливо критичним періодом є початкові фази росту: підвищена кислотність пригнічує ріст і галуження коренів, фізико-хімічний стан плазми їх клітин, рівень проникності і, як наслідок, – поглинання рослиною з ґрунту поживних речовин та добрив відбувається гірше.

Токсичний вплив підвищеної кислотності

За підвищеної кислотності в ґрунті збільшується кількість рухомих форм алюмінію, що відомі своєю токсичністю та негативним впливом на рослини і ґрунтову мікрофлору. За нейтральної кислотності алюміній перебуває в формі алюмосилікатів та гідроксидів, але під дією іонів водню вони перетворюються в рухомі форми.

В ґрунтах із кислою реакцією мало рухомого молібдену, а також рухомих сполук кальцію і магнію, внаслідок чого їх може бути недостатньо для живлення рослин, які іх потребують. Кислі ґрунти мають гірші фізичні та фізико-хімічні властивості, гіршу структуру, ємність поглинання і буферність. Підвищена кислотність погано впливає й на діяльність корисних ґрунтових мікроорганізмів та процеси мінералізації органічних речовин, що також зменшує доступність елементів живлення для рослин.

Як досягти максимальної ефективності вапнування?

Кожна часточка вапна діє на ґрунт лише в межах 2 мм. Тому основна задача фермера – внести вапно в ґрунт якомога рівномірніше. Високу ефективність проявляє проведення вапнування в два етапи: половину розрахункової дози внести під зяблеву оранку, а половину – під передпосівну культивацію.

Пік інтенсивності дії вапна спостерігається в перші 2 роки. Впродовж наступних п’яти ґрунт знову поступово підкислюється, і досягнутий ефект знижується на 30%. Через 7-8 років це число складає вже 50%, тому найдоцільнішим при вапнуванні є застосування вапнувальних матеріалів пролонгованої дії, що містять часточки різного діаметра. Внесення таких продуктів дозволяє підтримувати рН ґрунту на сталому рівну впродовж тривалого часу.

На зміну рівня рН ґрунтового розчину впливає й форма вапняних добрив. Так, на дерново-підзолистому ґрунті пік дії вапнякового борошна припадає на 2–3-й рік, а доломітового – на 5–6-й. 

Варто зауважити, що вапнування високими дозами є не тільки нераціональним, а й екологічно шкідливим. Надлишок в ґрунті кальцію сповільнює поглинання рослинами калію й бору, що потребує додаткового внесення цих елементів. Також при внесенні високих доз вапна набагато інтенсивніше відбуваються  втрати кальцію, магнію та інших елементів живлення. Окрім того, перевапновані ґрунти мають підвищену лужність. А це – додаткові витрати добрив, дефіцит рухомих форм мікроелементів і пригнічення росту та розвитку деяких культур.

Рекомендації щодо вапнування ґрунту

Перш ніж відправити в поле трактор з меліорантом, слід зробити ряд заходів:

1. Визначити кислотність ґрунту, що є на даний момент.

2. Розрахувати потребу у вапні.

3. Внести необхідну дозу меліоранта і дозволити пройти реакціям зміни рН.

4. Після цього – провести аналіз ґрунту на вміст NPK та розрахувати потребу в елементах живлення.

5. І в завершення – внести необхідну дозу добрив.

На жаль, новий посівний рік аграрії зазвичай починають з 4-го пункту, що не є правильним. Чому? Та тому, що нехтуючи визначенням кислотності, аграрій не тільки недовносить добрива, а й втрачає немалі кошти на недоотриманому врожаю.

Для того, щоб зменшити кислотність ґрунту на 1 (одиницю) з рН 5,6 до 6,6, згідно з рекомендаціями зарубіжних аграріїв слід одноразово внести наступну кількість меліоранту:

– піщаний ґрунт – 1,5–2 т/га СаО

– суглинистий ґрунт – 2–3 т/га СаО

– глинистий ґрунт – 3–4 т/га СаО

Для підтримання сталого рівня рН надалі кожні 3 роки рекомендується вносити 0,6–1,2 т/га СаО на піщані ґрунти та 1,5–1,8 т/га СаО – на суглинисті. На важкі глинисті ґрунти внесення СаО рекомендується проводити кожні 5 років в дозуванні 2,5–3 т/га. Щоб ефект від вапнування був максимальним, його слід проводити восени перед основним обробітком ґрунту.

Рекомендовані дози вапна

Для вапнування ґрунту, що проводиться раз на 6-8 років, рекомендується застосовувати наступні дози вапна:

Таблиця 3

Дози вапна, що застосовують раз на 6-8 років, т/га

Для зменшення кислотності ґрунту компанія “Террагрейн Груп” пропонує Вапняк гранульований від українського виробника. Сировиною для виготовлення є щебінь вапняковий. Меліорант містить 94% карбонату кальцію CaCO3, має гранули розміром 2–6 і 6–10 мм та може розсіюватися за допомогою розкидача для добрив.

Якщо вас зацікавила пропозиція, ви можете зв’язатися з нами за вказаним на сайті номером телефону чи написати нам в соцмережах.

 

Нехай все буде урожайно разом з “Террагрейн Груп”!